А) Канонічна логіка, якою керується єпископат УАПЦ. Особливою емоційністю відзначається оцінка патріархом Філаретом позиції єпископату УАПЦ. Позиція єпископату УАПЦ – нібито непослідовна та неконструктивна. Вона – «…продиктована приватними інтересами, непослідовна, а інколи й ворожа щодо об’єднання». «На словах виступаючи за об’єднання, на ділі архієреї УАПЦ роблять все для того, щоб воно не змогло відбутися».

Патріарх Філарет чомусь вважає, що на перешкоді об’єднанню наших Церков стоїть єпископат УАПЦ. Однак це зовсім не так. Єпископат УАПЦ лише керується логікою збереження єдності нашої Церкви, а його позиція – була і залишається послідовною. Втім, патріарх Філарет, який звик до авторитарних методів церковного управління, не може зрозуміти головної логіки, котрою послідовно керується єпископат УАПЦ: засадами соборності, які передбачають, що об’єднання з іншою Церквою може відбуватися лише за згодою єпархій та громад УАПЦ.

Нагадаю, що Архієрейський собор УАПЦ, котрий відбувся 11 серпня цього року та розглянув питання об’єднання з УПЦ КП, одразу ж висловився, що необхідною передумовою об’єднання є згода УАПЦ на єпархіальному та парафіяльному рівнях. Саме з цією метою Собор висловився за проведення єпархіальних соборів та нарад УАПЦ, де було б обговорено питання щодо об’єднання з УПЦ КП.

Втім, саме на єпархіальному рівні і було визнано, що адміністративне об’єднання сьогодні – передчасне, про що свідчать постанови єпархіальних нарад та масові настрої священиків та вірних в Івано-Франківській та Львівській єпархіях.

Дозволю собі також нагадати, що нинішній етап переговорів між УАПЦ та УПЦ КП про термінове об’єднання був започаткований групою священиків саме цих єпархій, які заявили, що діють з благословення своїх єпархіальних архієреїв та висловили своє бачення процесу об’єднання. (Див.: Протокол зустрічі патріарха Філарета з групою священиків УАПЦ від 27 липня 2005 року). Втім, як показало життя, їхня ініціатива була передчасною та не відповідала загальним настроям духовенства та мирян в Івано-Франківській та Львівській єпархіях УАПЦ.

До 20 жовтня, тобто того моменту, коли на єпархіальній нараді остаточно визначилась позиція однієї з найбільших єпархій УАПЦ – Івано-Франківської – єпископат УАПЦ був готовий до об’єднання навіть на тих недосконалих умовах, що були запропоновані патріархом Філаретом. Однак, коли стало зрозуміло, що найчисельніші в УАПЦ Івано-Франківська та Львівська єпархії в об’єднанні не братимуть участь, загальна позиція єпископату УАПЦ змінилася. І в цьому немає нічого дивного. Адже за таких умов може відбутися лише часткове об’єднання УАПЦ з Київським патріархатом, а єдність УАПЦ – зруйнована. Втім, на об’єднання такою дорогою ціною як масштабний розкол власної Церкви ми піти не можемо, оскільки це суперечить нашому архіпастирському сумлінню.

Б) Чи мала запропонована лідером УПЦ КП модель об’єднання компромісний або консенсусний характер? Патріарх Філарет стверджує, що запропонована ним модель об’єднання мала компромісний характер як для єпископату УАПЦ, так і для всієї нашої Церкви в цілому. Однак на думку єпископату УАПЦ це не так, бо патріарх Філарет відкинув наші головні пропозиції:

• Збереження за УАПЦ автономії в рамках об’єднаної Церкви; збереження канонічних особливостей УАПЦ, церковна модель якої більшою мірою, ніж УПЦ КП, побудована на засадах соборності, що відображено в Статуті УАПЦ.
• Спільна заява митрополита Мефодія та патріарха Філарета про те, що заради блага Церкви вони обидва відмовляються брати участь у виборах глави об’єднаної Церкви.
• Обрання глави об’єднаної Церкви через жеребкування.
• Залучення до процесу об’єднання представників Константинопольського патріархату.

Натомість нам було запропоновано об’єднання «без будь-яких умов», але зі застереженням, що проти єпископату УАПЦ, що увійде до юрисдикції патріарха Філарета, не будуть застосовані канонічно-репресивні заходи.

Чи можна назвати цю модель об’єднання компромісною, особливо компромісною для всієї нашої Церкви, а не лише її єпископату? На мою думку, це не так. На думку інших єпископів УАПЦ – також. Одночасно, за переконанням патріарха Філарета, наше фактичне приєднання до очолюваної ним церковної структури «без будь яких умов» – це компроміс.

Отже, позиція єпископату УАПЦ є послідовною та виправданою з пастирської та канонічної точки зору. До того ж, наша позиція також виправдана і з суспільно-політичної точки зору, до якої постійно апелює патріарх Філарет. Адже легко спрогнозувати, що за умови об'єднання частини УАПЦ з УПЦ КП, Україну чекає нова хвиля масштабних міжконфесійних конфліктів та запеклої боротьби за храми між прихильниками та противниками такого поспішного об’єднання. Виникає питання: чи зацікавлена українська держава і насамперед чинний Президент у повторенні ситуації, аналогічної до ситуації 1992 р., коли виник жорсткий конфлікт між меншістю УПЦ на чолі з митрополитом Філаретом та більшістю цієї Церкви, котра не визнала об’єднання та залишилася під омофором Московського патріарха. Особи, що пропонували тоді першому Президентові України Л.Кравчуку неофіційно підтримати це об’єднання, обіцяли, що це сприятиме ствердженню його авторитету у суспільстві. Проте в реальному житті він зіткнувся з гострою критикою з боку політичної опозиції, яка звинуватила його у втручанні у внутрішнє життя Церкви. Постраждав також і міжнародний імідж України.

Єпископи УАПЦ – патріоти своєї держави, що підтримують прогресивні зміни в українському суспільстві. Тому ми вважаємо своїм обов’язком попередити керівництво держави, що поспішне та непідготовлене об’єднання частини УАПЦ з УПЦ КП у переддень парламентських виборів, може негативно вплинути на суспільно-політичну ситуацію в країні, особливо враховуючи увагу сьогоднішньої опозиції до подій у церковному житті.

В цьому контексті заклик патріарха Філарета до того, щоб громади УАПЦ переходили до очолюваного ним Київського патріархату без погодження з єпископатом УАПЦ видається нам таким, що несе в собі загрозу міжконфесійних конфліктів. Ми публічно попереджуємо, що після оприлюднення цього звернення вся повнота відповідальності за можливі конфлікти між прихильниками та противниками такого «анархічного об’єднання» лежить особисто на главі УПЦ КП. Вважаємо за необхідне заявити, що Патріархія УАПЦ буде ретельно відстежувати та аналізувати кожний конфліктний випадок окремо та застосовувати всі можливі юридичні та інші законі засоби для того, щоб убезпечити наші громади від зовнішнього тиску у питанні зміни канонічного підпорядкування. При цьому в разі порушення на місцевому або інших рівнях законодавчих та нормативних актів України щодо релігійного життя, наша Церква буде системно та прилюдно захищати свої законі права, апелюючи до вищого керівництва України, відповідних правозахисних інститутів ЄС та інших структур, що здійснюють моніторинг дотримання релігійних та громадянських свобод в Україні.

Водночас нагадуємо, що наша Церква займає сьогодні аполітичну позицію, орієнтуючи свою паству не на підтримку тих або інших партій, а на моральне відродження нації та зміцнення української державності.